Щороку в Україні відзначають Шевченківські дні 9 і 10 березня.Цього року Україна відзначає 204 річницю з дня народження великого українського поета. Споконвіку щедрою і благословенною була українська земля, бо на ній народжувалися люди, перед генієм котрих схиляється світ. І найперший серед них — Тарас Шевченко, велетень духу і співець народної свободи.Щирість автора, його любов до народу, до рідної землі, а також мова, співуча, як пісня і багата, як історія народу, викликали захоплення.

До 204-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка по всій Україні відбуваються творчі вечори, поетичні читання.

Щороку 14 березня в Україні відзначається День українського добровольця. Пам'ятна дата встановлена Верховною Радою України у 2017 році, щоб вшанувати мужність та героїзм захисників незалежності, суверенітету й територіальної цілісності нашої держави.

Чому ми відзначаємо День українського добровольця саме 14 березня?

Дата 14 березня була обрана не випадково. Саме в цей день у 2014 році на тренувальну базу в Нових Петрівцях з Майдану Незалежності вирушили перші 500 бійців-добровольців Самооборони Майдану для формування першого добровольчого батальйону. Чоловіки й жінки самоорганізувалися та вирушили на схід України – на захист нашої держави та її суверенітету.

Хто такі  - українські добровольці?

Добровольче формування - група осіб, які:

- ідентифікують свою українську національну чи громадянську належність, 

- мають об’єднуючі мету і завдання, 

-організовані за воєнізованою схемою (військове вітання, форма, символіка), мають ієрархію, дисципліну, займаються фізичною, військовою підготовкою тощо, 

-за формою наслідують національні історичні зразки, що залишили помітний слід в історії українського народу (козаки, Українські січові стрільці, інші національні збройні формування часів визвольної боротьби 1917–1921 рр. та Другої світової війни тощо),

- комплектуються на добровільних засадах, 

- діють у правових межах держави, як правило, утворюються силами (партіями), громадськими об’єднаннями  

10 березня – День державного гімну України, одного з головних символів держави поряд із прапором і гербом. Саме цього дня у 1865 році в польському місті Перемишль на Шевченкових роковинах уперше прозвучав твір композитора Михайла Вербицького на слова поета Павла Чубинського. Історія гімну бере початок у 1862 році, коли Павло Чубинський написав слова, а вже потім священник Михайло Вербицький – музику.

Ще на хвилі масових протестів, під час Помаранчевої революції  та Революції гідності, національна пісня єднала мільйонів українців і досі зігріває наші серця.Глибинне значення кожного слова гімну українці усвідомили з початком повномасштабного вторгнення російських військ. Слова «Душу й тіло ми положим за нашу свободу» стали пророчими, а українці вкотре довели, що готові до кінця боротися з ворогом за свою незалежність.

Нині українці зі словами гімну перебувать на фронті, в окопах та боях, виборюючи суверенне право нашої держави бути вільною, демократичною та незалежною державою.

Цікаві факти:

-Оригінал тексту та музики гімну, які написані рукою авторів, сьогодні зберігаються в Науковій бібліотеці імені Василя Стефаника у Львові.

-Пісня «Ще не вмерла Україна» була національним гімном за часів УНР та ЗУНР.

Питання розгляду звернень громадян,захисту прав учасників освітнього процесу, задоволення їх законних інтересів є одним з важливих завдань роботи управління Державної служби якості освіти у Донецькій області.

У разі порушення прав учасників освітнього процесу громадяни можуть звернутися до управління Державної служби якості освіти у Донецькій області:

телефонна «гаряча» лінія (096)126-43-73

електронна адреса donetsk@sqe.gov.ua

месенджер на офіційній сторінці управління Служби соціальної мережі «Фейсбук».

9 березня 2023 року – 209 річниця з дня народження всіма улюбленого, вольового та славетного митця…  Адже його поезія – це гімн любові до людства, гімн боротьби за свободу і долю всіх народів.

Його ім’я стало символом України. Його називають провісником  нового життя, народним пророком, титаном духу, який уболівав за долю рідного народу. Він залишив нащадкам духовний заповіт, що передається із покоління в покоління, від роду до роду. Духовну велич і красу українського слова письменник підніс на найвищу височінь. Тарас Шевченко був, є і навіки залишиться найголовнішою особистістю у становленні нашої держави.