Сьогодні день заснування нашої незламної Донеччини -  краю териконів, степів, працьовитих людей та неймовірної сили духу. Донеччина — це не просто географічна точка на карті. Це наш характер, наша гордість і наш біль. Це край, який виховує сміливих і загартованих людей, що вміють тримати удар і вірити у світле майбутнє, попри всі випробування. 

    Сьогодні ми згадуємо кожне місто і кожну вулицю. Віримо в нашу Перемогу, віримо у відбудову рідного дому та знаємо, що ми обов'язково повернемося на наші квітучі площі. 

    З днем народження, наш рідний, нескорений краю! 

Донеччина моя. Там все моє.

Мій Сі́верський Доне́ць і Святогі́рська Ла́вра.

Моє Кура́хове, Сели́дове оте,

Там з подружками часто пили каву.

Азовське море, тепле молоко.

Мій Маріуполь, ось він на долонях.

Фонтани, пляж, ті скверики, кіно -

Тепер у тимчасовому полоні.

Білосара́йка, Ялта і Урзу́ф.

Морські світанки, літнії тераси.

Напам'ять знають пісню цю святу -

Меле́кіно, з любов'ю із Донбасу.

Там Соледа́р, солоний смак вітрин.

І Вугледа́р вугілля добуває.

Арте́мівський завод шампанських вин

Там кожен донеччанин точно знає.

Там є Бахму́т і Волнова́ха, Святогі́рськ.

Слов'я́нськ, Лима́н, Велика Новосі́лка.

Там навіть є свій власний Украї́нськ.

І Костянти́нівка, і Краматорськ, Дружкі́вка.

Блищить десь там Авді́ївський кар'єр.

Поля, ліси - тепер у моїх грудях. 

Донеччина моя. Там все моє.

Я в кожному куточку там. Я всюди.

Покро́вськ, Гірни́к, хтось може і не знає.

Та Ма́р'їнку, напевно, знають всі.

Вже вісім років кровоточить рана

За кожен клаптик рідної землі.

Донеччина моя. Там Азовсталь.

Ми знаємо, вони - непереможні.

Розбились мрії всі, немов кришталь.

Але ми молимся за кожного і кожну.

Там мій Донецьк і рідний, і чужий.

Нескорений війною, але зморений.

Вже сивий, дуже втомлений, кривий.

Та зовні - гарний, а в душі - спотворенний.

Донеччина моя. Там все моє.

Там рідний дім, там найрідніші люди.

Ніхто Донбас мій вже не відбере,

Бо він в мені назавжди, він вже всюди.

Олена Таран