Щороку четвертого червня Україна та весь світ схиляють голови у глибокій скорботі вшановуючи пам’ять маленьких українців, чиї життя безжально забрала війна. Окупанти відібрали у них право рости, кохати, творити та просто жити на своїй рідній землі. 

Щойно пролунав Останній дзвоник, пройшло Свято прощання з початковою школою в закладах освіти. Але є діти  в Україні для яких вже ніколи не буде цих свят, вони втратили можливість жити у власному будинку, ходити у школу, спокійно гратися й відчувати всі барви дитинства. Вони мали стати лікарями, вчителями, архітекторами чи захисниками. Тепер вони тримають небо над нами. Вони стали ангелами, які дивляться на нас із висоти. Кожне ім’я загиблої дитини – це незагоєна рана на тілі України, це злочин, якому немає ні виправдання, ні прощення. 

     Учні 4-11 класів Костянтинівського ЗЗСО І-ІІІ ступенів №5 взяли участь в онлайн –заході «Загублені мрії, незгасима пам’ять», який підготували педпрацівники відділу педпрацівники відділу  організаційно-масової і методичної роботи КЗ «Донецький палац молоді «Юність». Учасники заходу читали вірші, висловили свої думки та почуття, переглянули вражаючий відеоролик,  який справив на них важке враження, продемонстрували власноруч виготовлених янголят, дзвіночків з синьо-жовтими намистами, які символізують душі дітей та їх дзвінкі голоси, які ми вже ніколи не почуємо, проте вони продовжують лунати в серцях українців, хвилиною мовчання вшанували пам’ять дітей  свого закладу освіти та усіх загиблих дітей Донеччини, запалили свічки пам’яті, як  символ нашої невимовної туги  і водночас, як обітниця ніколи не забути.

Біль втрати не вщухне ніколи. І наш обов’язок – пам’ятати кожне ім’я. Наш обов’язок – зберегти цей світ для живих. Нехай душі маленьких ангелів знайдуть вічний спокій. А світло їхньої пам’яті ніколи не згасне в наших серцях.