4 червня – День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.

Біль за кожним втраченим життям не втамують жодні слова втіхи. Втрачати співгромадян — важко. Але найстрашніше те, що держава-терорист,  забирає життя у тих, хто навіть не встиг його сповна почати — в дітей. Ворожі ракети й снаряди, свідомо націлені проти мирного населення, відбирають у нас майбутнє. Найбільше постраждало дітей у Донецькій області – 464, а в нашій Костянтинівській громаді загинуло 7 дітей. 

Сотні маленьких українців мали змінити цей світ: хтось мав стати лікарем, хтось  мріяв підкорити Еверест,  стрибнути з парашутом, будувати красиву та вільну країну, - але їхнє життя обірвала ворожа зброя… Ці діти мали вчитися, мріяти, мандрувати світом і жити у мирі і злагоді. Їхнє  передчасно обірвані життя — наш вічний біль. Їхні непрожиті долі — вічна мука  рідних та близьких.

Наші українські діти пам’ятатимуть все життя: втечу з рідних домівок, нічні тривоги і прильоти, звуки вибухів,  і пожеж, і руйнувань. Кожне втрачене дитяче життя – це безмежне горе для усієї країни. Немає в світі слів,  якими можна було б передати нестерпний   біль батьків  від втрати дітей  у цій війні.

У День пам'яті дітей, загиблих унаслідок збройної агресії росії, учні 7-11 класів взяли участь у годині пам’яті «Дитинство, обірване війною», під час якої усвідомили, що не можна забувати дітей, які  загинули від руки окупанта.

Світла пам’ять всім дітям, безневинно загиблим у страшній війні… Світла пам’ять нашим загиблим учням: Єві Лисенко, Надії Лазебник, Микиті Реві…Пам’ятаємо…